De libertate

Неподілені шматки, дерев'яні їжаки,
Передбачена відмова рятівної руки.
Серед вигадок-істот крізь поверхню пінних вод
Посміхається оновлений маленький народ.
І ми торкнулись очима.

Перезрілий баклажан, намальований кажан,
Діти губляться у мінному полі бажань.
В окулярах бите скло, нас по вінця залило,
В нашу рану видуваєтсья останнє тепло.
Холодні руки хірурга,
Привітання від кращого друга.

Проломити перший лід, по собі лишити слід,
Мама вам казала: Так себе поводити не слід.
Пластиліновий капкан наробив стерильних ран,
І дирижабль стрімк падає в безмежний вулкан.
Пофарбована трава, запозичені слова,
Над містами пролітає золота голова.
Люд беззахисно кричить, їх життя для мене – мить,
Захворіли інстументи, дивна музика звучить.