Celestial Shrine

Зніяковів, узрівши шлях
Природи я поглину смак
Він мов нектар солодкий п'ється
Немов бутон, розкрився шрам
Мій розум — храм, душа — весь всесвіт
Я — небо і земля, коріння й крони
Стопою спершись на гріхи
Рукою я тримаю зорі
Безпочуттєвий ідеал
Злиття всіх голосів у хорі
Спогади темні вирують
Хоч сам я — суцільне зречення
Сотні вітрів дух гартують
Хоча сам я — вже вітер стихійного плем'я
Відновленим подихом сповнюю груди
Груди, що стали такі місткі
Подих. Матерія. Видих. Тілесність
Погляд. Вогонь. Палають мости
Знову дивлюся у вічі свого духа
Знову згортаюсь у крапку
Міцнішу за високі мури
В частині є ціле
В душі вирує світло
Світло, що затьмарює печаль
Я міць і вранішня роса
Я сіль розчинена у морі
Храм Всесвіту — моя душа
Храм, що здолав і тлін, і хворі