Opulent Mirage

Болем просякнута кров
Я прокидаюсь у темній оселі
Борозни шляху до вічного сну
Кров на папері неначе пастеллю
Я наштовхнувся на смертності скелю
Граю з пітьмою у вічності гру
Жахом наповнене черево
Схована в крові одвічна журба
Останнім стогоном грає труба
Реквієм дням нечуттєвим
Тіні забутого сну на стелі
Сонце, невже ти не чуєш мій крик
Тіні забутого сну на стіні
Сонце, невже ігноруєш мій крик
Страх повертається знов
Морок посунув безладною хмарою
Нею на муки вічні душу прирік
Я захлинувся, просякши оманою
Розкіш ілюзії — болюча й сліпа
Мудрість одвічна занедбана мною
Сонце, невже ти не чуєш мій крик
Істини світ давно вже погас
Сонце, невже ігноруєш мій крик
Страх повертається знов
Втрачаю свідомість, шляхами крокую
По скованих болем скінче нних стежках