The Mortality Archway

Заплющую очі
Дивлюся в пітьму
Пірнаю в безодню
У прірву німу
Темно і вогко, кричи не кричи
Вабить свобода десь там в далечі
Але тепер, десь там в далечі
Я вже душею відчув, як тепло
Вабить зробити свободи ковток
Я чую гуркотіння крил
Супутник істини вітрил
Що піднімає вітер змін
Віра прадавня сходить над сном
Сонцем пекучим, білим пером
Променем ясним хай морок зітне
Я піддаюсь твоїй карі мечем
Спалено все, я дощенту спалив
Зжер і убив, змішав, затопив
Вічний кошмар виринає з руїн
Зібрана в купу розбита душа
Знову на цвинтарі у ланцюгах
Могили нездійсненних мрій
Я скоро відкопаю
Най стане мені вдосталь сил
Я пройшов крізь браму смерті
Усвідомив темряви природу
Я ввібрав в себе порожнечу
Умістив в серці нескінченність