Solitude (Samіtnіst')

Мереживом літ, тенетами днів
В холодних зірках застигає
Яскравим промінням темних ночей
Голе каміння осяє

Там, де блакитні примари
Одвічне коріння ховають
В незвіданих надрах часів
Де голоси замовкають

Я буду блукати, торкатись до тіней
Крізь гілки думок, на шляху в Потойбіччя
І шлях мій, завдовжки у вічність
Застигне назавжди в нічному багатті