Вітер

Там де карпатські полонини розгорнули свої обійми і на зелених скелястих схилах згинають голови до землі запашні трави, там де хмари народжуються із відпару, а дощі оплакують вершини майже щодня, Вітер шуга у верховітті смерек і звуки від його руху породжують дивну музику.
Кожна краплина зливи, що б'є по озерному плесу звучить бубном, рев річкових порогів грає як цимбали, а свист вітру у хащах лісів нагадує флояру.
Там наша Земля, наш Дух і наша Воля.
Виточені на шкірі дерев короїдом таємні знаки - то є наша Мова.
Вітром здіймається пил із вузьких лісових стежин і летить до кришталевого джерела, там він єднається із водою і падає мулом на дно.
То є наша Кров.
Високий карпатський схил чіпляє собою хмари і занурюється в них – так поєднується Земля і Повітря.
Перуниця вдаряє у високу смереку на тому схилі і запалює її, а дощ гасить то полум'я – так єднаються Вогонь і Вода.
Трембіта зроблена із цього дерева - голос стихій, символ єднання і передвісниця Скаженого Полювання.
Хай же нам Вітер трембітає!